суббота, 9 марта 2019 г.

Соф’я Вітаўтаўна i яе сын Васіль II Цёмны


Соф’я Вітаўтаўна — жонка маскоўскага цара Васіля I, маці і суправіцельніца вялікага князя маскоўскага Васіля II. Нарадзілася ў 1371 г. Памерла ў 1453 г.

Васіль II Цёмны — вялікі князь маскоўскі, унук вялікага князя Вялікага княства Літоўскага Вітаўта. Нарадзіўся ў 1415 г. Памёр у 1462 г.

Асаблівасць гістарычнага лёсу беларускай зямлі ў тым, што яна заўсёды аказвалася на перакрыжаваннях барацьбы. Барацьбы веры, барацьбы ідэй, інтарэсаў. На перакрыжаванні еўрапейскага Захаду і расійскага Усходу. Сапраўдны цуд, што наш народ змог вытрымаць такі націск з абодвух бакоў, ды не адно стагоддзе! I не толькі не знікнуць, не перайначыцца, не згубіць свой характар, свой першародны сэнс, але і паўплываць на абодва бакі гэтай адвечнай барацьбы Захаду і Усходу. 


Нашчадкі Рагнеды далі Кіеўскай Русі пісаныя законы. Нашчадак князёў Вялікага княства заснаваў польскую каралеўскую дынастыю. Другі нашчадак князёў Вялікага княства здолеў супыніць феадальнае разбурэнне Масковіі і закласці аснову будучай Расіі. Гаворка ідзе пра ўнука Вітаўта, сына Соф’і Вітаўтаўны Васіля II Цёмнага.

Татарскія ханы патрабавалі, каб дзеці маскоўскіх князёў знаходзіліся ў Ардзе як заложнікі. Калі Дзмітрый Данскі рыхтаваўся да барацьбы з татарамі, яго сын уцёк з Арды. Здарылася так, што князь Вітаўт дапамог яму схавацца ў Малдавіі. У памяць аб гэтых падзеях Вітаўт і аддаў сваю дачку Соф’ю за сына Дзмітрыя Данскога. Сына Соф’і Вітаўтаўны і Васіля чакаў вельмі складаны лёс. Пасля смерці свайго бацькі ён у дзесяцігадовым узросце заняў маскоўскі прастол. Але ў яго быў моцны сапернік — дзядзька Юрый, родны брат бацькі Васіля. Юрый хацеў сам стаць вялікім князем маскоўскім, але Соф’я Вітаўтаўна перашкодзіла гэтаму. Юрый спалохаўся, што яна папросіць дапамогі ў свайго бацькі — ваяўнічага Вітаўта, і адступіўся. Калі Вітаўт памёр, Юрый пачаў зноў дамагацца прастола. Каму быць вялікім князем, звычайна вырашаў татарскі хан. Юрый адвёз у Арду багатыя падарункі і спадзяваўся, што пераможа Соф’ю Вітаўтаўну і яе сына, свайго пляменніка. Соф’я наслала да хана вельмі хітрага і спрытнага баярына Усеваложскага. Той перасварыў паміж сабой хана і яго падначаленых, якія падтрымлівалі князя Юрыя, і дамогся, каб прастол застаўся сыну Соф’і — Васілю. Усеваложскі спадзяваўся, што малады князь ажэніцца з яго дачкою. Але Соф’я Вітаўтаўна абрала сыну іншую нявесту.

У Маскве жыў князь Уладзімір Храбры, герой Кулікоўскай бітвы. Ён меў за жонку дачку вялікага князя Альгерда — Алену. Соф’я сама была замужам далёка ад роднай стараны і добра ведала, што гэта такое. Таму яна ажаніла сына з дачкой Уладзіміра Храбрага і Алены. Гэта пакрыўдзіла Усеваложскага. Ён пакінуў Маскву, княжацкі двор і паступіў на службу да Юрыя. Юрый не пакінуў намеру завалодаць прастолам. Супраць былі яго сыны — Шчамяка і Касы. Яны хацелі памірыць бацьку з Васілём і Соф’яй Вітаўтаўнай. Шчамяка і Касы прыехалі на вяселле вялікага князя. На Касым быў пояс, аздоблены каштоўнымі камянямі. Некалі ён належаў жонцы Дзмітрыя Данскога, ды потым яго хітра падмянілі, і ён знік. Соф’я ведала гэтую гісторыю. Калі б пояс не ўкралі, ён бы дастаўся ёй успадчыну. Убачыўшы пояс у Касога, Соф’я не стрымала свайго гневу і сарвала яго. Касы і Шчамяка абурыліся — пояс яны не ўкрал, а купілі і не ведалі, каму ён належаў раней. Усе гэтыя падзеі выкарыстаў Усеваложскі. Пачалася міжусобная вайна. Князь Юрый і яго сыны перамаглі, выгналі Соф’ю і Васіля з Масквы, захапілі вялікакняжацкі прастол.
Але князь Юрый раптоўна памёр, а Касы трапіў у палон, і яго асляпілі. Тады Шчамяка перасцярог Васіля, калі той паехаў маліцца, і, помсцячы за брата, тут жа ў царкве асляпіў яго.

3 тае пары Васіля пачалі называць Цёмным. Міжусобная вайна працягвалася. I здарылася так, што баяры і народ падтрымалі сляпога князя і Соф’ю Вітаўтаўну. Сабраўшы моцнае войска, Васіль Цёмны разграміў Шчамяку і вярнуўся ў Маскву. Маладая дзяржава была выратавана ад распаду. I лёс Соф’і, і лёс Васіля Цёмнага мала звязаны з іх радзімай — беларускай зямлёй. Але нам, іх нашчадкам, трэба памятаць пра сваіх продкаў, ведаць іх след у гісторыі, дзе б ён ні застаўся…



ПЕРЕВОД НА РУССКИЙ ЯЗЫК

Софья Витовтовна-жена московского царя Василия I, мать и соправительница великого князя Московского Василия II. Родилась в 1371 г. Умерла в 1453 г.

Василий II Темный-великий князь Московский, внук великого князя Великого Княжества Литовского Витовта. Родился в 1415 г. Умер в 1462 г.

Особенность исторической судьбы белорусской земли в том, что она всегда оказывалась на перекрестках борьбы. Борьбы веры, борьбы идей, интересов. На перекрестке европейского Запада и российского Востока. Настоящее чудо, что наш народ смог выдержать такое давление с обеих сторон, да не одно столетие! И не только не исчезнуть, не видоизмениться, не потерять свой характер, свой первородный смысл, но и повлиять на обе стороны этой извечной борьбы Запада и Востока. 


Потомки Рогнеды дали Киевской Руси писаные законы. Потомок князей Великого княжества основал польскую королевскую династию. Второй потомок князей Великого княжества сумел остановить феодальное разрушение Московии и заложить основу будущей России. Речь идет о внуке Витовта, сыне Софьи Витовтовны Василии II Темном.

Татарские ханы требовали, чтобы дети московских князей находились в Орде как заложники. Когда Дмитрий Донской готовился к борьбе с татарами, его сын убежал из Орды. Случилось так, что князь Витовт помог ему скрыться в Молдавии. В память об этих событиях Витовт и отдал свою дочь Софью за сына Дмитрия Донского. Сына Софьи Витовтовны и Василия ждала очень сложная судьба. После смерти своего отца он в десятилетнем возрасте занял московский престол. Но у него был сильный соперник-дядя Юрий, родной брат отца Василия. Юрий хотел сам стать великим князем Московским, но Софья Витовтовна помешала этому. Юрий испугался, что она попросит помощи у своего отца — воинственного Витовта, и отступился. Когда Витовт умер, Юрий начал снова добиваться престола. Кому быть великим князем, обычно решал татарский хан. Юрий отвез в Орду богатые подарки и надеялся, что победит Софью Витовтовну и ее сына, своего племянника. Софья наслала к хану очень хитрого и ловкого боярина Всеволожского. Тот перессорил между собой хана и его подчиненных, которые поддерживали князя Юрия, и добился, чтобы престол остался сыну Софьи — Василию. Всеволожский надеялся, что молодой князь женится на его дочери. Но Софья Витовтовна выбрала сыну другую невесту.

В Москве жил князь Владимир Храбрый, герой Куликовской битвы. Он имел жену дочь великого князя Ольгерда-Елену. Софья сама была замужем далеко от родной стороны и хорошо знала, что это такое. Поэтому она женила сына на дочери Владимира Храброго и Елены. Это обидело Всеволожского. Он покинул Москву, княжеский двор и поступил на службу к Юрию. Юрий не оставил намерения завладеть престолом. Против были его сыновья-Щемяка и косы. Они хотели помирить отца с Василием и Софьей Витовтовной. Щемяка и косы приехали на свадьбу великого князя. На Косом был пояс, отделанный драгоценными камнями. Когда-то он принадлежал жене Дмитрия Донского, да потом его хитро подменили, и он исчез. Софья знала эту историю. Если бы пояс не украли, он бы достался её наследнику. Увидев пояс у Косого, Софья не сдержала своего гнева и сорвала его. Кассы и Щемяка возмутились-пояс они не украл, а купили и не знали, кому он принадлежал раньше. Все эти события использовал Всеволожский. Началась междоусобная война. Князь Юрий и его сыновья победили, выгнали Софью и Василия из Москвы, захватили великокняжеский престол.
Но князь Юрий скоропостижно скончался, а кассы попал в плен, и его ослепили. Тогда Щемяко предостерег Василия, когда тот поехал молиться, и, мстя за брата, тут же в церкви ослепил его.

3 тех пор Василия начали называть темным. Междоусобная война продолжалась. И случилось так, что бояре и народ поддержали слепого князя и Софью Витовтовну. Собрав сильное войско, Василий Темный разгромил Щемяку и вернулся в Москву. Молодое государство было спасено от распада. И судьба Софьи, и судьба Василия Темного мало связана с их родиной-белорусской землей. Но нам, их потомкам, нужно помнить о своих предках, знать их след в истории, где бы он ни остался

Комментариев нет:

Отправить комментарий